Спасибі, солдати, за подвиг століть,
Якому нема і не буде ціни,
За право і щастя родитись і жить,
І сіяти жито на мирні лани...
(Б.Олійник)
9-й день травня, а віднедавна й 8-й, уже 75-й рік поспіль нагадує нам про великий подвиг людей, на долю яких випало випробування війною. Тоді вони були ще молодими чоловіками і жінками, чи й зовсім юними хлопцями та дівчатами. А сьогодні вони - ветерани. Це слово викликає велику повагу і гордість за свій народ, який не змогли зламати і поневолити. Після пережитого і побаченого в Другій Світовій війні, ці люди навчилися радіти життю і особливо цінувати його, адже, як ніхто інший, знають, якою ціною нам дісталося мирне небо, яке, на жаль, останні кілька років перестало бути таким на Сході України.
А тоді, війна прокотилася українською землею величезною жертовністю: її людожерний молох забрав цвіт нашого народу. Кожне село, кожне місто ще довго після неї потрясала печаль непоправних втрат. Ось наведу тільки невеличкий приклад з історії нашого краю: 40% довійськового населення Київщини загинуло, більше 6000 жителів Обухівщини не дожили до закінчення війни, 803 воїни не повернулися у наше тодішніх село Обухів. А скільки таких районів та сіл по Україні! Це надзвичайно велика ціна, яку заплатив наш народ за Перемогу...
Десятки сотень героїв війни виплекала Обухівська земля. Усі вони мужньо захищали свою рідну землю, не жаліючи життя, проявляючи чудеса героїзму в боях.
Серед них багато нагороджені орденами і медалями. А найвищу нагороду, Герой Радянського Союзу, отримали ось ці воїни-земляки:
- Білик Петро Олексійович (Жуківці);
- Борисюк Сергій Федорович (Григорівка);
- Гладко Федір Пилипович (Жуківці);
- Киянченко Микола Степанович (Обухів);
- Конош Павло Володимирович (Матяшівка);
- Поштаренко Яків Тимофійович (М.Дмитров.
- Русан Іван Юхимович (Обухів).
Сином України, сурмачем, поетом і журналістом пішов на фронт наш земляк А.С.Малишко. Як заклик до битви, як плач над розтерзаною Матір'ю-Батьківщиною зазвучали його збірки "До бою вставайте", "Понад пожари", "Україно моя". Вся його поезія пройнята болем та любов'ю до рідної землі:
...Україно моя, далі грозами свіжо пропахли,
Польова моя мрійниця, крапля у сонці з весла,
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі.
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.
Кореспондентові Малишкові доводилося щодня бувати на передовій. Палаючими дорогами відступу пройшов він від Києва до Воронежа, донськими степами до Сталінграда. Потім була битва за Київ, наш Обухів і так аж до Берліна...В архівах поета зберігається з десяток зошитів, в яких відзначено головні пункти пройденого ним шляху до Берліна. Дорогами Європи йшли радянські воїни добивати фашизм у його лігві, про ту жертовну ходу поет писав:
Ми вмирали на землях Європи,
Щоб нащадкам вже більш не вмирать ...
Пам'ять...Вона нетлінні і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії Перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Багато, як українських, так і митців слова всього світу присвятила свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко та багато інших. Обухівська районна бібліотека для дітей влаштувала для користувачів виставку літератури "Друга світова : Перемога життя над смертю " та краєзнавчу полицю "Київщина в роки війни ".