Моя рідна і соборна Україно, я – твоя мала частина

 Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність.
До таких подій належить — день ухвали Акту Злуки  Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
Цей факт  відбувся у Києві 22 січня 1919 року.  Під дзвони Святої Софії Директорія Української Народної Республіки урочисто проголосила: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина  і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна».
Соборність українства була виписана в ті дні ще і Законами Центральної Ради про затвердження державними символами УНР золотого тризуба й синьо-жовтого прапора, що вже давно представляли перед світом наш народ. І саме до цих святих символів горнулося українство з усіх усюд, саме використання їх засвідчувало те, що ще не вмерла Україна.
Цій даті судилося вкарбуватися в історію України величезним національним святом — Днем Соборності – до нього в районній бібліотеці для дітей бібліографом Кацун Т.А. була проведена бесіда-інформація за темою «Моя рідна і соборна Україно, я – твоя мала частина».